вистарчити

Ви́старчити, вистарча́ти. Вистачити, вистачати. В часі цілої сесії правительство не мало сталої більшости Для звичайних справ отея більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Треба ще правительству яких п’ятдесят кілька голосів. В такій ситуації міг би україньский клюб найти собі вельми корисне місце і стати справді язичком при парляментарній вазі (Б., 1907, 81, 2); Між нашими людьми вкорінив ся погляд, мовби до банкового фаху вистарчає іспит з державної рахунковости в намісництві. В дійсности однак він надає уздібненє виключно до державної служби в скарбових адміністративних урядах, а з торговельно- банковими справами не має нічого спільного (Б., 1907, 90, 1); Щоби придбати більше фондів, мусіли б кружкові бібліотеки мати якнайбільше число членів зі сталими місячними вкладками: се був би сталий і певний дохід і вистарчав би вповні на комплєтованє і ведене бібліотеки (Кузеля, 1910, 8)

// пол. wystarczyć, wystarczać — вистачити, вистачати.