вистарчити

ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док.: ви́стачити, ста́ти, хвати́ти, ста́чити, ви́стати, ви́старчити, діста́ти, стекти́, ста́тися. Надії турбот вистачало (Я. Баш); (Кобза:) Вугілля на флагмані вистачить на два дні (О. Корнійчук); В нас сінця того, як кіт наплакав, — уже з початку зими не стає свого (Б. Грінченко); На станції чобіт та шапок навалили стільки, що й на весь район хватило би (Григорій Тютюнник); Стачає у тебе і хліба, і солі, і спілого колосу в одному полі (А. Малишко); Хіба у нас грошей не стаче весілля справити (Словник Б. Грінченка); — Людей багато (біля автобусної каси).. Для нас, може, не вистане квитків (М. Томчаній); Кілька вугликів, що жаріли в печі.., вистарчали мені на освітлення (О. Кобилянська); І всім було, всім діставало (хліба), на всіх мати сира земля родила, всіх годувала... — думають одрадяни (Панас Мирний); Думкам не сталося простору (М. Старицький); Глянь понавкруги, чого не хапає Нам із тобою (І. Манжура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистарчити — Ви́старчити: — вистачити [47] Словник з творів Івана Франка
  2. вистарчити — ви́старчити дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  3. вистарчити — Ви́старчити, вистарча́ти. Вистачити, вистачати. В часі цілої сесії правительство не мало сталої більшости Для звичайних справ отея більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Треба ще правительству яких п’ятдесят кілька голосів. Українська літературна мова на Буковині
  4. вистарчити — див. вистачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вистарчити — ВИ́СТАРЧИТИ див. вистарча́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. вистарчити — ВИ́СТАРЧИТИ див. вистарча́ти. Словник української мови в 11 томах