вистарчити

ви́старчити

дієслово доконаного виду

безос.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистарчити — Ви́старчити: — вистачити [47] Словник з творів Івана Франка
  2. вистарчити — Ви́старчити, вистарча́ти. Вистачити, вистачати. В часі цілої сесії правительство не мало сталої більшости Для звичайних справ отея більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Треба ще правительству яких п’ятдесят кілька голосів. Українська літературна мова на Буковині
  3. вистарчити — див. вистачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вистарчити — ВИ́СТАРЧИТИ див. вистарча́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. вистарчити — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вистарчити — ВИ́СТАРЧИТИ див. вистарча́ти. Словник української мови в 11 томах