1. Українська літературна мова на Буковині

ворожити

Ворожи́ти. Заповідати, пророкувати, провіщати. [Кн. Ліхтенштайн] уважає шляхту яко природно уродженого заступника прав народних, а ворожить, що в недалекім часі лівиця втратить до 24 мандатів (Б., 1895, 60, 1); Голоси їх, коли узгляднити короткий час науки, бо всего один рік, суть вже тепер добре вишколені і ворожать, що можуть дійти в будучности, очевидно, при дальшій неутомимій праци, до того степеня, котрий називаємо правдивим артизмом (Б., 1907, 70, 3); Наша письменниця [Леся Українка] прочитувала кожну новельку й ділилася зо мною, редактором видань “Молодої України“, своїми вражіннями. "Добре хлопець пише, цікавий талант і орихінальний“ — такий був її погляд на Черемшину, якому ворожила гарне майбутнє в літературі (Сімович, 1938, 48)

// пол. wróżyć — 1) ворожити, 2) заповідати, пророкувати, провіщати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожити — ворожи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ворожити — Чаклувати, чарувати, відьмувати; (на картах) розкладати що; П. казати <�вгадувати> наперед, пророкувати; (біля чого) Ж. поратися. Словник синонімів Караванського
  3. ворожити — -ожу, -ожиш, недок. 1》 Вгадувати майбутнє чи минуле на картах і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2》 Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких нібито має вплинути на людину, природу і т. ін.; чарувати. 3》 біля (коло) кого – чого, перен., жарт. Поратися біля кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворожити — ВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, недок. 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. Нехай не знайдеться між тобою такий, .. Словник української мови у 20 томах
  5. ворожити — Біг пес через попів овес, і як не шкодило псові й вівсові, так не буде шкодити й попові. Так ворожила ворожка хворому священикові, що його дусила в горлі гуля. Та коли священик замахнувсь рукою ударити ворожку, від наглого руху ґуля пукла. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ворожити — див. баритися Словник синонімів Вусика
  7. ворожити — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  8. ворожити — ВОРОЖИ́ТИ (вгадувати що-небудь на картах, воску, по долоні і т. ін.), ГАДА́ТИ заст.; ЗАГА́ДУВАТИ (намагатися знайти відповідь за якимись прикметами). — Коли я була маленькою, то до нас зайшла ворожка-циганка і ворожила мені, що я буду щаслива (В. Словник синонімів української мови
  9. ворожити — Ворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш, -ро́жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ворожити — ВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, недок. 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах і т. ін.; . пророкувати що-небудь. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк (Котл. Словник української мови в 11 томах
  11. ворожити — Ворожити, -жу, -жиш гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831. Словник української мови Грінченка