ворожити
Біг пес через попів овес, і як не шкодило псові й вівсові, так не буде шкодити й попові.
Так ворожила ворожка хворому священикові, що його дусила в горлі гуля. Та коли священик замахнувсь рукою ударити ворожку, від наглого руху ґуля пукла. Так ворожка помогла.
Ворожила небіжечка до самої смерти, та й мусіла небіжечка без горілки вмерти.
Насмішка з ворожок, які самі собі не годні помогти.
Дяк з Псалтири ворожить, що Бог кому наложить.
Вороження долі з Псалтири. Псалтир — збірка 150 пісень написаних жидівським царем Давидом. Ця збірка пісень або Псальмів находиться у Святім Письмі Старого Завіта. Давно дяки ворожили з Псалтирі, яку отвирано іглою і на яку сторону натраплено, з тої сторони й ворожено.
Навчить біда ворожити, як нема що в рот вложити.
Обставини женуть людей промишляти.
На двоє баба ворожила: або вмре, або буде жила.
Хитра ворожка дає двозначні відповіді.
Сказала ворожка усім по-трошка.
Ворожка говорить мало, а двозначно.
У ворожки хліба трошки.
Брак хліба примушує ворожити.
Хоч ворож — не ворож, а не зробиш, бо не мож.
Що понад наші сили, того годі зробити.
Хоч циган ворожить, але босий ходить.
Дуреням людей недоробишся.
Хто уміє шептати, той уміє і молоко хлептати.
Хто уміє ворожити, той голоден не буде. Шептати — ворожити.
Ворожка — на той світ дорожка.
Застереження тим людям, які надіються, що ворожка може вилікувати їх.
Значення в інших словниках
- ворожити — ворожи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ворожити — Ворожи́ти. Заповідати, пророкувати, провіщати. [Кн. Ліхтенштайн] уважає шляхту яко природно уродженого заступника прав народних, а ворожить, що в недалекім часі лівиця втратить до 24 мандатів (Б. Українська літературна мова на Буковині
- ворожити — Чаклувати, чарувати, відьмувати; (на картах) розкладати що; П. казати <�вгадувати> наперед, пророкувати; (біля чого) Ж. поратися. Словник синонімів Караванського
- ворожити — -ожу, -ожиш, недок. 1》 Вгадувати майбутнє чи минуле на картах і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2》 Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких нібито має вплинути на людину, природу і т. ін.; чарувати. 3》 біля (коло) кого – чого, перен., жарт. Поратися біля кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворожити — ВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, недок. 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. Нехай не знайдеться між тобою такий, .. Словник української мови у 20 томах
- ворожити — див. баритися Словник синонімів Вусика
- ворожити — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
- ворожити — ВОРОЖИ́ТИ (вгадувати що-небудь на картах, воску, по долоні і т. ін.), ГАДА́ТИ заст.; ЗАГА́ДУВАТИ (намагатися знайти відповідь за якимись прикметами). — Коли я була маленькою, то до нас зайшла ворожка-циганка і ворожила мені, що я буду щаслива (В. Словник синонімів української мови
- ворожити — Ворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш, -ро́жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворожити — ВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, недок. 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах і т. ін.; . пророкувати що-небудь. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк (Котл. Словник української мови в 11 томах
- ворожити — Ворожити, -жу, -жиш гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831. Словник української мови Грінченка