відтягнутися

Відтягну́тися, відтяга́тися.

1. Відмовитися, ухилятися (від роботи). Через те, що шарварок не всі відробляють (особливо свояки двірника, радні і звичайно также жиди відтягають ся від шарварку), то найліпше, аби на потреби доріг громадских стягали также гроші, бо, тоді кождому припаде по справедливости однаково крейцарів від лева податку (См.-Стоцький, Громада, 13); На загальних зборах констатуєть ся, що товариш голова “не старав ся о переведене щодо взятя участи в виставі львівській, а при уряджуваню прогульки відтягав ся, а працю звалював на других; т. касієр поїхав з грішми і не було марок на запросини, а голову то нічо не обходило” (15. V. 1895) (Сімович, 1908, 514); Доки був він іще провізоричним, доти був з него і добрий учитель, і щирий патріот, але заледво став сталим і вбравши ся в пір'є обернув зараз таки кожух. В школі працював гейби за напасть, від народної роботи відтягав ся чим раз, то більше (Б., 1909, 51, 2); Становище, яке занимала німецка політика під час цілої крізи на сході, найшло в горожаньских партиях удобрене і признане, від чого навіть провідники соціяльних демократів не могли відтягнути ся (Б., 1909, 75, 3).

2. Уникати, відокремлюватися. Опрочім, я є замкнена натура і не люблю, як груба цікавість вдирається в моє нутро, а що фарисейство мені так само противне і я неправду не можу говорити, так я відтягнулася від людей імені наймиліше в моїй кімнаті між моїми книгами (Коб., Листи, 134, 538); Сам спосіб відчування дівчини разив, здається, ту незвичайно тонко зорганізовану натуру... Подеколи, в поодиноких хвилях, відтягалася від неї, мовби відпихана почуттям якогось болю, що мав її стрінути від тої сильної натури. Але артистка й не замічала сього (Коб., Valse melancolique, 111)

// пол. ociągać się, — зволікати, тягти (з виконанням чогось); порівн. нім. sich entziehen — перен. ухилятися, ziehen — тягнути.