гойність
Го́йність. Щедрість, витратність, марнотратство. Другий гріх наш, хоч і не так страшний, але все-таки неменьше погубний для нас, то наша безгранична гойність. Коли всі народи [...] складають крейцар до крейцара і безупинною ощадностю збирають величезні капітали, уміщують їх по своїх банках, будують шмениці, отвирають склепи, фабрики, то наш нарід кидає грішми, як та нерозумна дитина (Б., 1909, 78, 5); Пожадана також і контроля над краєвою господаркою, бо зробить конець неузасадненій гойности соймів і поодиноких послів, на яку і в нас не без причини нарікають (Б., 1909, 90, 1)
// пол. hojność — щедрість; див. іще гойно.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гойність — го́йність іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- гойність — -ності, ж., розм. Абстр. ім. до гойний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гойність — ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. го́йний². Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, – ще більше матері за її характерність і працьовитість (О. Словник української мови у 20 томах
- гойність — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Словник синонімів української мови
- гойність — ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм. Абстр. ім. до го́йний². Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53). Словник української мови в 11 томах