1. Українська літературна мова на Буковині

гойно

Го́йно. Присл. до [гойний] — щедро, безоглядно (витрачати гроші). Українці стали дуже популярні в ріжних нічних локалях [Відня] тим, що гойно платили за дорогі трунки (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 83)

// пол. hojny — щедрий, hojny dar — щедрий дар, hojną ręką — щедрою рукою; див. іще гойність.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гойно — Щедро [V] Словник з творів Івана Франка
  2. гойно — го́йно прислівник щедро незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. гойно — розм. Присл. до гойний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гойно — ГО́ЙНО, розм. Присл. до го́йний². [Префект:] Рим гойно заплатив за ту науку, він Греції дав спокій і закон, чого вона не мала споконвіку (Леся Українка); Їдьте ви собі додому і скажіть своїм братам шляхті, що я дуже вдячний їм... Словник української мови у 20 томах
  5. гойно — ГО́ЙНО, розм. Присл. до го́йний². [Префект:] Рим гойно заплатив за ту науку, він Греції дав спокій і закон, чого вона не мала споконвіку (Л. Укр., III, 1952, 449); Заздро похитували [старі] головами, щось шамкотіли беззубими ротами. Добре танцюють, гойно гуляють (Кучер, Трудна любов, 1960, 179). Словник української мови в 11 томах
  6. гойно — Гойно нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. ІІІ. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у. Словник української мови Грінченка