1. Українська літературна мова на Буковині

годитися

Годи́тися.

1. Погоджуватися. Годжу ся з тим, що основою образованя повинна бути матерна мова, але в такім краю, як Буковина, мова німецка є конче потрібна для дальшого образованя і селянина, і жовніра (Б., 1895, 5, 4).

2. Узгоджуватися, збігатися, суміщатися. Вона [Анна] навчилася в дворі багато, чого вони не знали і чого дівчина не могла затаїти — вигладжувати білля, варити і т. ін. — а що се незнання тої роботи не годилося з їхньою гідністю ґаздинь, то вони глумилися з неї і кепкували при кожній нагоді (Коб., Земля, 278).

3. Збігатися зі змістом оригіналу, відповідати змістові оригіналу. Відтак має писар каси зробити відпис із протоколу, списаного на загальнім зборі, а на тім відписі потверджує начальник каси, що він є правдивий, такими словами: “Удостовіряю моїм власноручним підписом, що сей відпис протоколу годить ся докладно із протоколом, списаним на загальнім зборі” (См.-Стоцький, Порадник, 25); Другий примірник статута, Б, треба зладити яко відпис статута А, а ц[ісарсько]- к[оролівський] нотар чи ц[ісарсько]- к[оролівський] суд має удостовірити, що сей відпис статута годить ся докладно із статутом ориґінальним (Канюк, 1906, 16)

// пол. godzić się — 1) миритися, погоджуватися, примирятися. 2) сполучатися, суміщатися, збігатися, узгоджуватися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годитися — годи́тися 1 дієслово недоконаного виду задовольняти певні вимоги годи́тися 2 дієслово недоконаного виду домовлятися; жити в злагоді Орфографічний словник української мови
  2. годитися — I годжуся, годишся. Бути на що-небудь, до чогось придатним; задовольняти певні вимоги: для годиться, як годиться. [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібито воно так і годиться за куму брати ту, котру першу зустрінеш? (М. Літературне слововживання
  3. годитися — (для чого) придаватися, здаватися, знадоблятися, сов. підходити, г. надаватися; У ФР. личити, пасувати; (на що) згоджуватися, приставати. Словник синонімів Караванського
  4. годитися — [годитиес'а] гоуджус'а, годиес':а, годиец':а, год'ац':а Орфоепічний словник української мови
  5. годитися — I -джуся, -дишся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. || безос. Уживається у знач. доречно, доцільно, слід, варто. || Такий звичай, так прийнято. Для годиться — для порядку, заради пристойності; про людське око. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. годитися — ГОДИ́ТИСЯ¹, джу́ся, ди́шся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що! (прислів'я); – Куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко); // безос., з інфін. Словник української мови у 20 томах
  7. годитися — Що не годиться, те хай не бариться. Швидше позбудься того, що не подобається тобі. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. годитися — для годи́ться. Заради пристойності, для порядку, удавано. Не мав (Іван) до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Не з злості, а для годиться, коли люди звели (М. Фразеологічний словник української мови
  9. годитися — ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Словник синонімів української мови
  10. годитися — ГОДИ́ТИСЯ¹, джу́ся, ди́шся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що! (Укр., присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. годитися — Годитися, -джуся, -дишся гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. І. 31. 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися, 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148. Словник української мови Грінченка