1. Фразеологічний словник української мови

годитися

для годи́ться. Заради пристойності, для порядку, удавано. Не мав (Іван) до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Не з злості, а для годиться, коли люди звели (М. Коцюбинський); Було б шануватися, моя замороко, хоч для годиться, про людське око (Л. Костенко).

(і) в підме́тки ((і) на ла́тку) не годи́тися кому. Своїми якостями, властивостями бути гіршим від кого-небудь. До війни не було кращого співака в селі. Навіть Михей Кожухар не годився йому (Івану Ліснякові) в підметки (М. Зарудний); Що ж сестра Юліана?.. Та ви їй… на латку не годитесь! (Панас Мирний).

у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато старшим від кого-небудь. Заважала (Наталці) дівоча соромливість перед людиною, що годилася б їй у батьки (С. Добровольський); Василько побачив його, біжить із криком “тату”, а він, виходить, в діди йому годиться (М. Стельмах).

у сини́ (у до́чки, в ону́ки і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато молодшим від кого-небудь. Юрія, який годився б у сини своєму вчителеві, по сільському звичаю він називав на “ти” (М. Томчаній).

як годи́ться. Як повинно бути, як належить, як слід. От кум прийшов, посіли, як годиться (Л. Глібов); Данило Мармура .. намірявся було жартувати, як годиться в сватах (С. Чорнобривець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годитися — годи́тися 1 дієслово недоконаного виду задовольняти певні вимоги годи́тися 2 дієслово недоконаного виду домовлятися; жити в злагоді Орфографічний словник української мови
  2. годитися — I годжуся, годишся. Бути на що-небудь, до чогось придатним; задовольняти певні вимоги: для годиться, як годиться. [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібито воно так і годиться за куму брати ту, котру першу зустрінеш? (М. Літературне слововживання
  3. годитися — Годи́тися. 1. Погоджуватися. Годжу ся з тим, що основою образованя повинна бути матерна мова, але в такім краю, як Буковина, мова німецка є конче потрібна для дальшого образованя і селянина, і жовніра (Б., 1895, 5, 4). Українська літературна мова на Буковині
  4. годитися — (для чого) придаватися, здаватися, знадоблятися, сов. підходити, г. надаватися; У ФР. личити, пасувати; (на що) згоджуватися, приставати. Словник синонімів Караванського
  5. годитися — [годитиес'а] гоуджус'а, годиес':а, годиец':а, год'ац':а Орфоепічний словник української мови
  6. годитися — I -джуся, -дишся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. || безос. Уживається у знач. доречно, доцільно, слід, варто. || Такий звичай, так прийнято. Для годиться — для порядку, заради пристойності; про людське око. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. годитися — ГОДИ́ТИСЯ¹, джу́ся, ди́шся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що! (прислів'я); – Куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко); // безос., з інфін. Словник української мови у 20 томах
  8. годитися — Що не годиться, те хай не бариться. Швидше позбудься того, що не подобається тобі. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. годитися — ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Словник синонімів української мови
  10. годитися — ГОДИ́ТИСЯ¹, джу́ся, ди́шся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що! (Укр., присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. годитися — Годитися, -джуся, -дишся гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. І. 31. 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися, 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148. Словник української мови Грінченка