1. Словник української мови у 20 томах

гойно

ГО́ЙНО, розм.

Присл. до го́йний².

[Префект:] Рим гойно заплатив за ту науку, він Греції дав спокій і закон, чого вона не мала споконвіку (Леся Українка);

Їдьте ви собі додому і скажіть своїм братам шляхті, що я дуже вдячний їм, що вони так гойно обдарували мене грошима, але ще був би більше вдячний, якби вони обдарували мене своїм довір'ям (Г. Хоткевич);

Заздро похитували [старі] головами, щось шамкотіли беззубими ротами. Добре танцюють, гойно гуляють (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гойно — Щедро [V] Словник з творів Івана Франка
  2. гойно — го́йно прислівник щедро незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. гойно — Го́йно. Присл. до [гойний] — щедро, безоглядно (витрачати гроші). Українці стали дуже популярні в ріжних нічних локалях [Відня] тим, що гойно платили за дорогі трунки (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 83) // пол. hojny — щедрий, hojny dar — щедрий дар, hojną ręką — щедрою рукою; див. іще гойність. Українська літературна мова на Буковині
  4. гойно — розм. Присл. до гойний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гойно — ГО́ЙНО, розм. Присл. до го́йний². [Префект:] Рим гойно заплатив за ту науку, він Греції дав спокій і закон, чого вона не мала споконвіку (Л. Укр., III, 1952, 449); Заздро похитували [старі] головами, щось шамкотіли беззубими ротами. Добре танцюють, гойно гуляють (Кучер, Трудна любов, 1960, 179). Словник української мови в 11 томах
  6. гойно — Гойно нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. ІІІ. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у. Словник української мови Грінченка