1. Словник української мови у 20 томах

гойність

ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм.

Властивість за знач. го́йний².

Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, – ще більше матері за її характерність і працьовитість (О. Кобилянська);

Ясоневе обличчя зачервоніється й засяє радістю: – Най же й на рік прийдешній з-поза гойності хліба мене не побачите!.. (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гойність — го́йність іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гойність — Го́йність. Щедрість, витратність, марнотратство. Другий гріх наш, хоч і не так страшний, але все-таки неменьше погубний для нас, то наша безгранична гойність. Коли всі народи [... Українська літературна мова на Буковині
  3. гойність — -ності, ж., розм. Абстр. ім. до гойний II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гойність — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Словник синонімів української мови
  5. гойність — ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм. Абстр. ім. до го́йний². Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53). Словник української мови в 11 томах