гідність

Гі́дність. Висока посада, звання. Показали ся в товаристві незгоди, а конець того був такий, що голова товариства гр. Н. П.Іґнатьев зложив гідність голови товариства (Б., 1899, 35, 3); Виділових засідань відбуло ся два (6. XI. н. ст. 1908. І 25. XII. н. ст.), на котрих висловлено через депутацію ґратуляції Єго Ексцелєнції Преосьвященному Митрополи- тови з нагоди відзначеня Єго гідностю “тайного радника" (Звідомл., 1914, 15); [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня н. ст. 1913р. в Чернівцях] витають якнайсердечнійше новоіменованого генерального вікарія Високопреподобного о. Архімандрита Арт. Манастирского [...] і запевняють Його про свою вірність та кождочасну готовість поперти Його в Його новій гідности, а з погордою відкидають всякі несправедливі напади та напасти волоскихзагорільців на Єго Всечесну особу та нову Єго гідність (Звідомл., 1914, 61)

// пол. godność — 1) гідність, честь, 2) висока посада, звання.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гідність — (усвідомлення своєї ваги) достойність, самоповага, (з перебільшенням) гордість. Словник синонімів Полюги
  2. гідність — гі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. гідність — (лицарська) честь, достойність, сов. достоїнство, з. поваг; (людська) самоповага; власне Я. Словник синонімів Караванського
  4. гідність — [г’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. гідність — -ності, ж. 1》 Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. 2》 тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гідність — ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  7. гідність — ГІДНІСТЬ — одна з основних позитивних ознак людини як особистості; міра ствердження в людині особистісного начала. Психологічно постає як належний рівень самооцінки і дійовий механізм самоконтролю... Філософський енциклопедичний словник
  8. гідність — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
  9. гідність — ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. гідність — Гідність, -ности ж. Достоинство. Желех. Словник української мови Грінченка