гідність
ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості.
[Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка);
– Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (В. Стефаник);
Йому [Хомі] вже було втішно й приємно від того, що інші частини армії виступали перед ним з такими ж високими гідностями, як і його рідний полк (О. Гончар).
2. тільки одн. Усвідомлення своїх позитивних моральних якостей і поважання цих якостей у собі.
Богдась привітався з почуттям власної гідності – певне, також одразу вирішив довести, що він статечний козак з України (О. Іваненко);
Міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (М. Чабанівський);
Відродження Києво-Могилянської академії покликане повернути народові почуття людської і національної гідності (з газ.).
Зачіпа́ти / зачепи́ти честь (гі́дність, самолю́бство) див. зачіпа́ти.
○ (1) З гі́дністю, у знач. присл. – гідно.
Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (І. Франко).
Значення в інших словниках
- гідність — (усвідомлення своєї ваги) достойність, самоповага, (з перебільшенням) гордість. Словник синонімів Полюги
- гідність — гі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гідність — Гі́дність. Висока посада, звання. Показали ся в товаристві незгоди, а конець того був такий, що голова товариства гр. Н. П.Іґнатьев зложив гідність голови товариства (Б., 1899, 35, 3); Виділових засідань відбуло ся два (6. XI. н. ст. 1908. І 25. XII. Українська літературна мова на Буковині
- гідність — (лицарська) честь, достойність, сов. достоїнство, з. поваг; (людська) самоповага; власне Я. Словник синонімів Караванського
- гідність — [г’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- гідність — -ності, ж. 1》 Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. 2》 тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гідність — ГІДНІСТЬ — одна з основних позитивних ознак людини як особистості; міра ствердження в людині особистісного начала. Психологічно постає як належний рівень самооцінки і дійовий механізм самоконтролю... Філософський енциклопедичний словник
- гідність — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
- гідність — ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- гідність — Гідність, -ности ж. Достоинство. Желех. Словник української мови Грінченка