гідно
ГІ́ДНО, присл.
Належним чином, як слід; достойно.
Треба, як той казав, дитину гідно охрестити (Б. Лепкий);
Гасан якось потемнів і зблід, але тримався гідно і невимушено (З. Тулуб);
В. Симоненко просто і гідно .. сказав про те, що всім стояло перед очима, але всі боялися побачити (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гідно — гі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гідно — присл. Належним чином, як слід; достойно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гідно — Не все те гідне, що бідне. Бідні люди бувають дуже працьовиті, але бувають і дуже ліниві. Хай буде і бідна, аби гідна. Говорять багаті батьки синові, який сватає бідну дівчину. Приповідки або українсько-народня філософія
- гідно — ГІ́ДНО, присл. Належним чином, як слід; достойно. Боротися з рекламістами треба всіма силами, але боротися гідно, добиваючись цілковитого поінформування публіки і з’ясування справи.. (Ленін, 9, 1949, 196); Професія трубокладів — складна й небезпечна. Словник української мови в 11 томах
- гідно — Гідно нар. Достойно, стоитъ. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити. Чуб. V. 1190. Словник української мови Грінченка