гідно
ГІ́ДНО, присл. Належним чином, як слід; достойно.
Боротися з рекламістами треба всіма силами, але боротися гідно, добиваючись цілковитого поінформування публіки і з’ясування справи.. (Ленін, 9, 1949, 196);
Професія трубокладів — складна й небезпечна. І вони пишаються нею, тримають себе гідно (Ткач, Черг. завдання, 1951, 129);
Два дні готувались люди, щоб гідно зустріти новий рік з партизанами (Шер., В партиз. загонах, 1947, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гідно — гі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гідно — присл. Належним чином, як слід; достойно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гідно — ГІ́ДНО, присл. Належним чином, як слід; достойно. Треба, як той казав, дитину гідно охрестити (Б. Лепкий); Гасан якось потемнів і зблід, але тримався гідно і невимушено (З. Тулуб); В. Симоненко просто і гідно .. Словник української мови у 20 томах
- гідно — Не все те гідне, що бідне. Бідні люди бувають дуже працьовиті, але бувають і дуже ліниві. Хай буде і бідна, аби гідна. Говорять багаті батьки синові, який сватає бідну дівчину. Приповідки або українсько-народня філософія
- гідно — Гідно нар. Достойно, стоитъ. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити. Чуб. V. 1190. Словник української мови Грінченка