1. Словник синонімів української мови

гідність

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив (Неважук) про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). — Пор. 1. го́рдість.

ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОР розм., ГОРДИ́НЯ заст., ПИХА́ заст. Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). — Пор. гі́дність.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гідність — (усвідомлення своєї ваги) достойність, самоповага, (з перебільшенням) гордість. Словник синонімів Полюги
  2. гідність — гі́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. гідність — Гі́дність. Висока посада, звання. Показали ся в товаристві незгоди, а конець того був такий, що голова товариства гр. Н. П.Іґнатьев зложив гідність голови товариства (Б., 1899, 35, 3); Виділових засідань відбуло ся два (6. XI. н. ст. 1908. І 25. XII. Українська літературна мова на Буковині
  4. гідність — (лицарська) честь, достойність, сов. достоїнство, з. поваг; (людська) самоповага; власне Я. Словник синонімів Караванського
  5. гідність — [г’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  6. гідність — -ності, ж. 1》 Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. 2》 тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гідність — ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  8. гідність — ГІДНІСТЬ — одна з основних позитивних ознак людини як особистості; міра ствердження в людині особистісного начала. Психологічно постає як належний рівень самооцінки і дійовий механізм самоконтролю... Філософський енциклопедичний словник
  9. гідність — ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. гідність — Гідність, -ности ж. Достоинство. Желех. Словник української мови Грінченка