дефензива

Дефензи́ва. Охорона, оборона. Україньский нарід був завсігди в дефензиві, в обороні своїх найпримітивнійших прав, котрі загарбали йому, власне, сусіди (Б., 1909, 35, 1)

// пол. defenzywa — оборона.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дефензива — дефензи́ва 1 іменник жіночого роду оборонна тактика на війні; оборона) арх. дефензи́ва 2 іменник жіночого роду поліція в міжвоєнній Польщі 1918-1939 рр.) іст. Орфографічний словник української мови
  2. дефензива — -и, ж. 1》 заст. Оборонна тактика на війні; оборона. 2》 іст. Поліція в Польщі (1918-1939 рр.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дефензива — Оборона Словник чужослів Павло Штепа
  4. дефензива — дефензи́ва оборона (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дефензива — дефензи́ва I (франц. defensive, від defendre – захищати, обороняти) заст. Назва оборонної тактики на війні. II (польс. defenzywa) охоронний відділ і охоронна поліція в буржуазно-поміщицькій Польщі в 1918 – 39 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дефензива — Дефензи́ва, -ви (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дефензива — ДЕФЕНЗИ́ВА, и, ж. 1. заст. Оборонна тактика на війні; оборона. 2. іст. Поліція в панській Польщі (1918-1939 рр.). Серед матеріалів львівської дефензиви 1936 р. знаходимо спеціальне розпорядження провести ревізію в приміщеннях редакцій прогресивних журналів (Рад. літ-во, 5, 1957, 129). Словник української мови в 11 томах
  8. дефензива — рос. дефензива (фр. defensive, від defendre — захищати) — 1. Назва оборонної тактики на війні. У ділових відносинах — засоби захищеності. 2. Охоронна польська поліція у буржуазно-поміщицькій Польщі за часів її панування в Західній Україні (1918-1939рр.). Eкономічна енциклопедія