добра

До́бра, ім., мн., рідше — одн. 1. Земельні володіння. Всі добра тих Поляків, котрі брали участь в повстаню в році 1863, мають їм звернути ся, коли єще доси їх не продано приватним особам (Б., 1895, 17, 3); Ґарчиньский, числячи 33 літ, пробував всего: був зарібником, цукорником, помічником аптикарским, редактором, посередником в продажи дібр, промисловцем і т. д. (Б., 1895, 20, 4); Його батько, що утратив маєток через п’янство, оставив його в одного управителя якогось польського добра, а сам вернув додому, здається, до Познаня (Коб., Автобіографія, 45); Великі грошеві потреби, які притискали аґрарне землеволодіння (високі податки), зростаюча заробітня плата сільського робітника, гіпотечні довги, що обтяжували панські добра — все це примушувало місцевих землевласників продавати землю грошовитим зайдам (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 173).

2. Найвищі здобутки, досягнення. Розглянувшись добре, заявляємо виразно, що після нашого найглубшого переконаня наш руский нарід зможе аж тоді здобутись на найвисші добра культури (Б., 1895, 11, 2); Хто бажає подати єму спосіб розжити ся на найвисші добра культури, той мусить найбільшу вагу класти на піднесене рільництва серед руского народу — в землі наша сила народна (Б., 1895, 19, 1)

// пол. dobra, мн -1) велике землеволодіння, земельна власність, 2) блага, цінності, майно, dobra materialne і kulturalne — матеріальні та культурні цінності.