добробит
Добро́бит. Добробут. Отакими ріжнородними спілками хлібороби в Швайцариї дійшли до просто блискучого добробиту помимо того, що земля там мало урожайна (Товариш, 1908, 97)
// пол. dobrobyt — добробут.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me