1. Українська літературна мова на Буковині

доброта

Добро́та. Якість, добра якість. За доброту кождої коси даю повну поруку! (Б., 1890, рекл.); Знамениті меди питні і меди овочеві домашного виробу. За чистоту і доброту гарантую (Б., 1905, рекл.)

// пол. dobroć — 1) доброта, 2) добра якість, добротність, dobroć materiału — доброякісність матеріалу.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброта — доброта́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. доброта — ДОБРОСЕРДЯ див. ДОБРІСТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. доброта — -и, ж. Чуйне, дружнє ставлення до людей. || Привітність, ласка, прихильність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доброта — Благодіяння, благодушність, благодушшя, добрість, добродіянння, добродушність, доброзичливість, добросердість, добросердність, добросердя, доброчесність, доброчинність, зичливість, ласка, ласкавість, милосердність, милосердя, м'якосердість, м'якосердя, прихильність, окгівчуття Словник синонімів Вусика
  5. доброта — I. ЛА́СКА (співчутливе, привітне, доброзичливе ставлення до кого-небудь), ЛАСКА́ВІСТЬ, ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, ДОБРОТА́, ДО́БРІСТЬ, ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, ТЕПЛОТА́, ТЕПЛО́, ТЕПЛІ́НЬ розм., ЖА́ЛУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. доброта — ДОБРОТА́, и́, ж. Чутливе, дружнє ставлення до людей. Не шукай красоти, а шукай доброти (Укр.. присл.., 1955, 116); Сміялися з його незграбного вигляду, але любили.. за його доброту (Фр., II, 1950, 217); // Привітність, ласка, прихильність. Словник української мови в 11 томах
  7. доброта — Доброта, -ти ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад. Словник української мови Грінченка