1. Українська літературна мова на Буковині

довг

Довг. Борг, заборгованість. Відтак, щоб не остати ся в довзі з відповідями на згадані повисше докори, скажемо коротко ось що: саме обмежене числа коршем не поможе заведеню тверезости (Б., 1895, 13, 4); Скоро колись буде сплачений довг, що тяжить на тім домі (Б., 1895, 10, 2); Коли хто в шиньку винен вже щось за напої, а властитель шиньку дає єму дальше набор трунки, то такий довг неважний, і не можна єго перед Судом за той довг скаржити (См.-Стоцький, Громада, 17); На мою думку, я взяла лише те, що“Видав[нича] спілка ” сама призначила. Ну але коли вже є довг, то і не журіться тим (Коб., Листи, 152, 551); А як прийде хоть один термін платности, а робітник не заплатить довгу, тогди всі рати, вже сплачені, пропадають (Товариш, 1908, 194); На тім його малім господарстві тяжив уже віддавна в рустикальнім банку довг його родичів (Коб., Банк рустикальний, 37)

// порівн. пол. dług — борг, обов’язок; рос. долг — борг, обов’язок.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довг — -у, ч., діал. 1》 Борг. 2》 Обов'язок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довг — 1. борг, позика, залеглість, набір 2. обов'язок, повинність, зобов'язання Словник чужослів Павло Штепа
  3. довг — довг борг (ст) ◊ вроди́тися в довга́х про марнотратника (ст): Він, певно, вже вродився в довгах (Франко) ◊ записа́ти <�той> довг ву́гльом у комині про борг, який ніколи не повернуть (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. довг — Без довгу нема торгу. Нарікання купця, який мусів давати кредит своїм покупцям. Великий довг робить довжника невільником. Великий довг, це великі зобов'язання до сповнення. Довг тому називається довг, бо довго не віддається. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. довг — ДОВГ, у, ч., діал. 1. Борг. Семен спродав трохи хліба й заплатив пану Янковському п’ятдесят карбованців довгу (Коцюб., І, 1955, 116); — Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатили довгі — попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197). 2. Обов’язок. Словник української мови в 11 томах
  6. довг — Довг, -гу м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. ум. довжок. Чуб. V. 1095. Словник української мови Грінченка