доносити

Доно́сити. Повідомляти, сповіщати. До Times доносять з Шанґаю: договор мира між Япаном і Хиною вже заключений (Б., 1895, 17, 3)

// пол. donosić — 1) доносити, 2) повідомляти, доповідати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доносити — На кого (здебільшого таємно подавати комусь якісь вістки) виказувати кого, розм.: капати, стукати на кого. Словник синонімів Полюги
  2. доносити — доно́сити дієслово недоконаного виду доставляти кудись; закінчувати носити; повідомляти комусь про щось доноси́ти дієслово доконаного виду закінчити носити; народити своєчасно Орфографічний словник української мови
  3. доносити — (запах) заносити; (до тями) о. класти в рот; (кому) доповідати, рапортувати, звітувати, повідомляти <�сповіщати> кого; (на кого) жм. стукати, виказувати кого; (у вуха) вносити, вкладати, нашіптувати; доношувати, доношати. Словник синонімів Караванського
  4. доносити — [доносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  5. доносити — -ошу, -осиш, недок., донести, -су, -сеш; мин. ч. доніс, донесла, донесло; док. 1》 перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. || Робити чутним, відчутним і т. ін. (звук, запах). || перен. Робити що-небудь доступним, зрозумілим. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. доносити — 1. (поліції) виказувати, виказати, повиказувати 2. це приносити Словник чужослів Павло Штепа
  7. доносити — ДОНОСИ́ТИ див. доно́шувати. Словник української мови у 20 томах
  8. доносити — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  9. доносити — доно́сити / донести́ у ву́ха (до вух). 1. кому, кого, чийого, чиїх. Повідомляти когось про що-небудь (перев. таємно — з метою обмови і т. ін.). — Але ж я панові у вуха про все доносить не люблю (І. Фразеологічний словник української мови
  10. доносити — ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст. Словник синонімів української мови
  11. доносити — Доно́сити, -но́шу, -но́сиш; доно́сь, -но́сьте; див. доне́сти́ доноси́ти, див. доно́шувати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. доносити — ДОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ДОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. доні́с, донесла́, ло́; док. 1. перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Не будь дужих Горпининих рук, багато хто не дійшов би до бази, — Горпина доносила поранених на руках (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  13. доносити — Доносити, -ношу, -сиш сов. в. донести, -су, -сеш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. донести ряду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. Словник української мови Грінченка