1. Словник української мови Грінченка

доносити

Доносити, -ношу, -сиш

сов. в. донести, -су, -сеш, гл.

1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. донести ряду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку.

2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. І. Мус. XXII. 20. донести вісти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. донести у вуха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.

---------------

Доносити, -ся

см. доношувати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доносити — На кого (здебільшого таємно подавати комусь якісь вістки) виказувати кого, розм.: капати, стукати на кого. Словник синонімів Полюги
  2. доносити — доно́сити дієслово недоконаного виду доставляти кудись; закінчувати носити; повідомляти комусь про щось доноси́ти дієслово доконаного виду закінчити носити; народити своєчасно Орфографічний словник української мови
  3. доносити — Доно́сити. Повідомляти, сповіщати. До Times доносять з Шанґаю: договор мира між Япаном і Хиною вже заключений (Б., 1895, 17, 3) // пол. donosić — 1) доносити, 2) повідомляти, доповідати. Українська літературна мова на Буковині
  4. доносити — (запах) заносити; (до тями) о. класти в рот; (кому) доповідати, рапортувати, звітувати, повідомляти <�сповіщати> кого; (на кого) жм. стукати, виказувати кого; (у вуха) вносити, вкладати, нашіптувати; доношувати, доношати. Словник синонімів Караванського
  5. доносити — [доносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  6. доносити — -ошу, -осиш, недок., донести, -су, -сеш; мин. ч. доніс, донесла, донесло; док. 1》 перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. || Робити чутним, відчутним і т. ін. (звук, запах). || перен. Робити що-небудь доступним, зрозумілим. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. доносити — 1. (поліції) виказувати, виказати, повиказувати 2. це приносити Словник чужослів Павло Штепа
  8. доносити — ДОНОСИ́ТИ див. доно́шувати. Словник української мови у 20 томах
  9. доносити — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  10. доносити — доно́сити / донести́ у ву́ха (до вух). 1. кому, кого, чийого, чиїх. Повідомляти когось про що-небудь (перев. таємно — з метою обмови і т. ін.). — Але ж я панові у вуха про все доносить не люблю (І. Фразеологічний словник української мови
  11. доносити — ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст. Словник синонімів української мови
  12. доносити — Доно́сити, -но́шу, -но́сиш; доно́сь, -но́сьте; див. доне́сти́ доноси́ти, див. доно́шувати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. доносити — ДОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ДОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. доні́с, донесла́, ло́; док. 1. перех. Несучи, доставляти кого-, що-небудь кудись. Не будь дужих Горпининих рук, багато хто не дійшов би до бази, — Горпина доносила поранених на руках (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах