1. Українська літературна мова на Буковині

забрати

Забра́ти. Взяти.

● Забрати голос — взяти слово. -Ні, позвольте мені, панове, забрати голос. Я прошу вас і гадаю, що не відмовите мені — будьте нині мої гості (Галіп, 36)

// пол. zabrać głos — взяти слово.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забрати — забра́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забрати — див. забирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забрати — бра́ти / взя́ти (забра́ти) (собі́) в го́лову. 1. Думати про що-небудь, задумуватись над чимсь. — Побачать начальники, що не поступаємось і візьмуть собі в голову: мабуть, суд не по правді — треба пересудити (Б. Грінченко). Фразеологічний словник української мови
  4. забрати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. забрати — Забра́ти, див. забира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. забрати — ЗАБРА́ТИ див. забира́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. забрати — Забра́ти, -ся см. забірати, -ся. Словник української мови Грінченка