1. Українська літературна мова на Буковині

забувати

Забува́ти (на кого?, на що?). Забувати (про кого?, про що?). Хто, проте, згадуватиме з пошаною ім’я обновителя україньского слова Івана Котляревського, нехай ніяк не забуває і на батька Григорія Савича Сковороду (Кміц., 1908, 66)

// пол. zapomnieć (na kogoś, na coś) — забувати (про когось, про щось).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забувати — забува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забувати — Забути, забуватися, занедбавати, занехаювати, підзабувати, позабувати, призабувати Фразеологічні синоніми: вибивати з голови (як наказ: вибий з голови), викидати з голови; викидати з пам'яті; викреслювати з пам'яті (свідомо забувати)... Словник синонімів Вусика
  3. забувати — Не пам'ятати, викидати з голови, покидати думку, забуватися; (- ближніх) не думати, не дбати, байдужіти до; (милу) розлюбляти; (щось десь) покидати, залишати, не брати; (з нст. зай. Словник синонімів Караванського
  4. забувати — -аю, -аєш, недок., забути, -уду, -удеш, док., перех. і неперех., також із спол. що, як і т. ін. 1》 Переставати пам'ятати кого-, що-небудь, не зберігати в пам'яті. 2》 Робитися, бути байдужим до кого-, чого-небудь, переставати думати про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. забувати — Люди все забудуть — і добро, і зло. Все в житті минає і забувається. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. забувати — Забува́ти, -бува́ю, -бува́єш кого-що, про кого-що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забувати — ЗАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., перех. і неперех., також із спол. що, як і т. ін. 1. Переставати пам’ятати кого-, що-небудь, не зберігати в пам’яті. Словник української мови в 11 томах
  8. забувати — Забува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. забути, -буду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Забув віл, коли телям був. Ном. № 1044. Словник української мови Грінченка