1. Українська літературна мова на Буковині

зазив

Зази́в.

1. Заклик. Подаємо нині друге оголошеня з горячим зазивом до наших П. Т. Хліборобів, щоби надсилали нам замовленя на осінь на суперфосфати вже тепер (Б., 1906, рекл.); Від цьвітня до жовтня голова не скликає засіданя і члени “офіцияльно, на письмі ”, звертають ся до голови із зазивом, “щоб скликав загальні збори " (Сімович, 1908, 517).

2. Запитання (на уроці). На мій зазив, щоби описав сюростину, ученик почав швидко рецитувати лєкцию, переказуючи майже до слова все, подане в книжці (Корд., 1904, 22)

// порівн. пол. zawołać — 1) закликати, покликати (на допомогу), 2) викликати, zawołać po imieniu — викликати за іменем, викликати на уроці; рос. зазывать — 1) закликати, кликати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зазив — -у, ч., рідко. Те саме, що запрошення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зазив — Заклик, виклик, поклик, запросини, див. апель, зов Словник чужослів Павло Штепа
  3. зазив — ЗАЗИ́В, у, ч., рідко. Те саме, що запро́шення. — Коли ти кличеш мене до себе, то я радуюсь твойому [твоєму] зазиву і радо піду за тобою (Фр., VI, 1951, 116). Словник української мови в 11 томах
  4. зазив — Зази́в, -ву м. Зазывъ, приглашеніе. Прилуц. у. Словник української мови Грінченка