1. Українська літературна мова на Буковині

заздростити

За́здростити. Заздрити. Коли їм близше придивимо ся, то переконаємо ся, що ті горлачі майже самі мальконтенти, котрі або чують особисту якусь уразу, або заздростять, суть занадто горді і тим не вдоволені, що не они верховодять, хотячи коштом иньшого себе вивисшити (Б., 1895, 30, 2-3)

// пол. zazdrościć -заздрити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздростити — за́здростити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. заздростити — -ощу, -остиш, недок., кому, чому, на кого – що і без додатка, діал. Заздрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заздростити — ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. Словник синонімів української мови
  4. заздростити — ЗА́ЗДРОСТИТИ, ощу, остиш, недок., кому, чому, на кого — що і без додатка, діал. Заздрити, Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: «за-здростять?» (Л. Укр., III, 1952, 636). Словник української мови в 11 томах
  5. заздростити — Заздростити, -щу, -стиш гл. — на. Завидовать. Заздростить, на воли його. Нволынск. у. Словник української мови Грінченка