замешкати
Заме́шкати, заме́шкувати. Оселитися, найняти житло, кімнату. В домі появили ся якісь чужі люди, котрих перше ніхто не бачив і не знав. Був се якийсь магнетизер Жув і єго жінка, що займала ся спіритизмом. Они обоє замешкали у вдови і рядили ся там, так яку себе (Б., 1895, 42, 2); Вона замешкує низеньку комнату, стеля закрашена писанками, червоними і голубими стяжками, позолоченими орішками та силою иньшого дивацтва (Б., 1895, 12, 1)
// пол. zamieszkać — оселитися, zamieszkać kątem — найняти куток (в когось).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замешкати — заме́шкати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- замешкати — див. замешкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замешкати — заме́шкати оселитися (ср, ст): Дядько Володимир, що спеціяльно любив мою сестру і мене, дуже хотів, аби ми замешкали у него, але мій тато на це не хотів пристати, бо помешкання дядька було тісне (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- замешкати — ЗАМЕ́ШКАТИ див. заме́шкувати. Словник української мови в 11 томах
- замешкати — Замешкати, -каю, -єш гл. Занять подъ жилье. Ніхто не замешкав спустілого обійстя. Св. Л. 71. Словник української мови Грінченка