заникнути

Зани́кнути. Зникнути, пропасти. “Буковиньскіи Вѣдомости” пустили в сьвіт неправдиву вість, котру повинні спростувати, коли у редакторів єї не заникло почуте совісти і правди (Б., 1895, 16, 1)

// пол. zaniknąć — зникнути.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заникнути — зани́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заникнути — див. заникувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заникнути — ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. Словник синонімів української мови
  4. заникнути — Зани́кнути, -кну, -неш гл. Заглянуть, зайти, посмотрѣть. Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там. Черниг. у. Словник української мови Грінченка