запоручити

Запоручи́ти, запоруча́ти.

1. Запевнити. Однако ж, о скілько тут запоручають, цісар не прийме димісиї ґр. Кальнокого, а се буде для президента угорского міністерства сказівкою, що єму самому треба уступити (Б., 1895, 27, 2). 2 Забезпечити, гарантувати. Можемо запоручити, що клюб руский безперестанно заходить ся коло того, щоби права народу руского, запоручені основними законами державними, з паперу перенести в дійсність (Б., 1895, 43, 1)

// порівн. пол. zaręczyć — 1) запевнити, переконати, 2) ручитися, гарантувати, zaręczyć bezpieczeństwo — гарантувати безпеку; poręczyć — поручитися, підтвердити, засвідчити; укр. запорука — гарантія, забезпека.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запоручити — Запоручи́ти, -чу́, -чиш гл. Поручить. Словник української мови Грінченка