1. Українська літературна мова на Буковині

запорядити

Запоряди́ти, запоряджа́ти (запоря́джувати). Давати розпорядження. Як учитель учить, тоді ученик не сьміє мати нічого в руках, бо се зараз відвертає увагу, тому добре запоряджувати, аби ученики все, що мають робити, робили разом, н. пр., щоб разом виймали книжки, зшитки і т. д. (Канюк, 1911, 99)

// порівн. пол. zarządzić, zarządzać — розпорядитися, віддати розпорядження, наказати; рос. распорядиться — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запорядити — див. запоряджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запорядити — запоряди́ти дієслово доконаного виду розпоряджатися діал. Орфографічний словник української мови
  3. запорядити — ЗАПОРЯДИ́ТИ див. запоря́джувати. Словник української мови в 11 томах
  4. запорядити — Запоряди́ти, -джу́, -ди́ш гл. — запоря́док. Распорядиться. Вх. Зн. 20. Словник української мови Грінченка