1. Словник української мови Грінченка

запорядити

Запоряди́ти, -джу́, -ди́ш

гл. — запоря́док. Распорядиться. Вх. Зн. 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запорядити — Запоряди́ти, запоряджа́ти (запоря́джувати). Давати розпорядження. Як учитель учить, тоді ученик не сьміє мати нічого в руках, бо се зараз відвертає увагу, тому добре запоряджувати, аби ученики все, що мають робити, робили разом, н. пр. Українська літературна мова на Буковині
  2. запорядити — див. запоряджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запорядити — запоряди́ти дієслово доконаного виду розпоряджатися діал. Орфографічний словник української мови
  4. запорядити — ЗАПОРЯДИ́ТИ див. запоря́джувати. Словник української мови в 11 томах