заспокоїти

Заспоко́їти, заспоко́ювати. Задовольнити (потреби, бажання тощо). Нові потреби виринають з кождим днем, і коли они не заспокоюють ся, то витворюють невдоволенє, спонукують до опозициї супротив тих, що мають ті потреби заспокоїти (Б., 1895, 63, 1); Та претенсіональна суспільність наша не спосібна до піддержаня сильного розвою інституций, як “Просьвіта”, “Гуцульска Спілка” і п[одібні] — словом, та суспільність жадає дуже богато, а не дає майже нічого. Так боїть ся заспокоїти особисті ціли своїх слуг, що радше й другому їсти не дасть, і сама не їсть (Б., 1895, 73, 2); Кружкова бібліотека має проте, подібно як і инші бібліотеки, заспокоювати попит за книжками і зараджувати взагалі бракови лектури (Кузеля, 1910, 5); Можна вчити, щоб заспокоїти лиш якусь припадкову, зверхню потребу когось або з метою придбати вихованцеви осьвіту і виховати його (Канюк, 1911, 3); Більше материялів до словаря довело ся мені найти при перегляді та перевірці манускрипту латинсько-українського словаря, зладженого Ю. Кобилянським, бо дивним дивом у первісній редакциї (р. 1905) мав се бути латинсько-німецько-український словар (отже у трьох мовах!); тут найшов я, як і легко догадати ся, здебільшого засіб слів з обсягу латинських авторів, читаних по наших школах, при чім вихіснувано здебільшого українсько- німецький словар Желехівського-Недільського та словар Уманця і Спілки (Кміц., 1912, VII)

// пол. zaspokoić — 1) заспокоїти, 2) задовольнити (потреби, бажання тощо).