засуд
За́суд. Вирок. [Понтийский Пилат, намістник Галилеї] забороняє всім богатим особам перешкоджати у виконаню засуду смерти на Ісусі (Б., 1895, 13, 4); Старшина громадска (а не сам двірник) має право карати грішми і арештом за те, коли хто не виповняє заряджень і приписів поліцийних. Засуд і вимір кари западає більшостю голосів Старшини (двірника і присяжних). Всі такі засуди мають бути вписані до осібної книги. Там має стояти: кого суджено, за що засуджено і на яку кару (См.-Стоцький, Громада, 28-29)
// пол. zasądzić -засудити, винести вирок.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засуд — Присуд [VI] Словник з творів Івана Франка
- засуд — за́суд іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- засуд — -у, ч., діал. Вирок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засуд — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
- засуд — ЗА́СУД, у, ч., діал. Вирок. Я видав і сповнив жорстокий, нічим не мотивований засуд на смерть (Фр., III, 1950, 254); Суддя встав і, мов у суді засуд виголошував, сказав спокійно і поважно: — О шостій годині прийде до нас руський священик (Мак., Вибр., 1954, 288). Словник української мови в 11 томах