1. Словник української мови в 11 томах

засуд

ЗА́СУД, у, ч., діал. Вирок.

Я видав і сповнив жорстокий, нічим не мотивований засуд на смерть (Фр., III, 1950, 254);

Суддя встав і, мов у суді засуд виголошував, сказав спокійно і поважно: — О шостій годині прийде до нас руський священик (Мак., Вибр., 1954, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засуд — Присуд [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. засуд — за́суд іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. засуд — За́суд. Вирок. [Понтийский Пилат, намістник Галилеї] забороняє всім богатим особам перешкоджати у виконаню засуду смерти на Ісусі (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. засуд — -у, ч., діал. Вирок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. засуд — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови