засуджений

ЗАСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засуди́ти.

— Я був засуджений до смерті за політику (Стельмах, II, 1962, 291);

Революція 1905 р. повністю показала, що старі порядки в російському селі засуджені історією безповоротно (Ленін, 16, 1949, 317);

*У порівн. Поки пани повставали, вона як засуджена на смерть ходила (Мирний, III, 1954, 235);

// засу́джено, безос. присудк. сл.

Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір… (Коцюб., І, 1955, 77);

// у знач. ім. засуджений, ного, ч., засу́джена, ної, ж. Людина, яку засудили до якої-небудь міри покарання.

Засуджені йшли, тримаючи один одного під руки (Дмит., Наречена, 1959, 94).