1. Українська літературна мова на Буковині

збавити

Зба́вити, збавля́ти. Позбавити. Були наші діди темні і збавили своїх внуків, то ми мусимо бути розумні і мудрі, щоб змогли назад дістати паньскі лани в свої руки (Товариш, 1908, 134)

// пол. zbawić, zbawiać — 1) позбавити, врятувати, 2) заст. забрати (щось), позбавити (чогось), 3) обл. згубити, знищити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збавити — зба́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збавити — див. збавляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збавити — збавля́ти / зба́вити ві́ку (життя́). 1. Убивати, губити кого-небудь. — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі Чом віку не збавиш? (Т. Фразеологічний словник української мови
  4. збавити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. збавити — Зба́вити, зба́влю, зба́виш, зба́вить, -влять; не збав, не зба́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. збавити — ЗБА́ВИТИ див. збавля́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. збавити — Збавити, -ся см. збавляти, -ся. Словник української мови Грінченка