збити

Зби́ти, збива́ти, перен. Спростувати, відкинути, заперечити (докази, аргументи тощо). От такої плів заступник консисториї і пудив сойм щось через дві годині, не збивши ні одного факту, наведеного пос[лом] Пігуляком (Б., 1895, 5, 2); А на остаток признав пос[ол] Калінеску дословно, що не може збити виводи пос[ла] Пігуляка, бо єму не мож так вільно говорити, як пос[лови] Пігулякови (Б., 1895, 5, 3); Справді, тільки підла безчельність може придумати і поважитись голосити явно такі безличні сплетні, котрі збити можуть книги касові, протоколи та десятки сьвідків під присягою (Б., 1895, 5, 3); Такими самими словами збивали і давнійше мої жалоби на поли шкільництва народного, а преці показало ся на підставі урядових доходжень, що справді в школах народних діялись річи протизаконні (Є. Пігуляк, Б., 1895, 7, 2); Оба огородники зійшли ся в тім огороді коло одного деревця і зачинають виказувати свої погляди. Старий практик, бачите, вже не з одної печи хліба кутав, показує на деревце і каже: “3 часом буде хороше, лиш треба єго доглядати і плекати” [...] Молодий теоретик зачинає збивати виводи практика (Б., 1909, 64, 3)

// пол. zbić — 1) збити, 2) розбити, 3) спростувати, zbić dowody — спростувати, збити докази; нім. umstoßen — 1) збити з ніг; 2) спростувати (теорію) [порівн. в іншому контексті — побивати аргументами: Із нею було тяжко дійти до кінця... Побивала мене аргументами, що хоч і не були б признані загально- справедливими, то не були ніяк самі по собі неслушними (Коб., Valse melancolique, 102) ].