1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

збити

зби́ти набити, побити, відлупцювати (ст): Так го'м вчора збив, так го'м віддубасив, шо буде ше довго пам'ятати, як то до мене пискувати (Авторка)|| = вигаратати

◊ зби́ти на ква́сьне я́бко → ябко

◊ зби́ти як га́мана → гаман

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збити — зби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збити — Зби́ти, збива́ти, перен. Спростувати, відкинути, заперечити (докази, аргументи тощо). От такої плів заступник консисториї і пудив сойм щось через дві годині, не збивши ні одного факту, наведеного пос[лом] Пігуляком (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. збити — [збитие] з'ібйу, з'ібйеиш /з'ібйеш, з'ібйеимо, з'ібйеитеи/з'ібйеите, з'ібйут'; нак. збий, збийтеи Орфоепічний словник української мови
  4. збити — див. збивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. збити — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
  6. збити — ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Словник синонімів української мови
  7. збити — Зби́ти, зіб’ю́, зіб’є́ш, -б’є́, -б’ю́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. збити — ЗБИ́ТИ див. збива́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. збити — Збити, -ся см. збивати, -ся. Словник української мови Грінченка