збити

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому (камінні) гострі кути (С. Чорнобривець); — Хто збив їй (корові) рога? — Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; — Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).

ЗБИВА́ТИ (ударом, пострілом скидати, змушувати падати кого-, що-небудь), ЗНІМА́ТИ, ЗРІ́ЗУВАТИ, ЗРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДСІКА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ розм. (пострілом). — Док.: зби́ти, зня́ти, зрі́зати, підрі́зати, підсі́кти, здійня́ти. Одним ударом збиває Володимир самурая з ніг, і той падає на спину (О. Довженко); Аркадій Валеріанович не відповідає на привітання, лише підводить руку і майстерним помахом арапника збиває з Майбороди високу чабанську шапку (М. Стельмах); Німці так близько від мене, що однією чергою я міг би зняти їх усіх (І. Багмут); А кулі цокають навколо, зрізають скрізь людей (В. Сосюра); — Я ось його зараз здійму, — цілить він в офіцера (Г. Епік).

ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К. Гордієнко); Подобрілий, задоволений тато спушує сіно, щоб малому було м'яко, неквапом сідає на своє місце (Ю. Хорунжий); Переодягнувшись, Іван причесався гребінцем і взявся розпушувати над лобом кучерявого чуба (Л. Юхвід); Він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (О. Досвітній); Підпушувати зачіску.

НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́ (СТЯГНУ́ТИ), НАСТЯГА́ТИ розм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИ розм., НАЗБИВА́ТИ розм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами); ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ (СТЯГНУ́ТИСЯ), СКЛА́СТИСЯ (на що — нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). — Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́ти рідко зажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти (стя́гувати), збива́ти, збира́тися, стяга́тися (стя́гуватися), склада́тися. — Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? — Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, — одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, — Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. — Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); — У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть (мати): пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів (дід) збити собі достатки (С. Васильченко); — Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). — Пор. 1. нагрома́джувати.

ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (давати початок існуванню чого-небудь), СТВО́РЮВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ЗАПОЧАТКО́ВУВАТИ, УТВО́РЮВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ЗАКЛАДА́ТИ, ЗБИВА́ТИ розм. — Док.: організува́ти, зорганізува́ти, створи́ти, заснува́ти, започаткува́ти, утвори́ти, сформува́ти, закла́сти, зби́ти. У 1922 році Л. Курбас організував театр "Березіль", де провів ряд найбільш визначних експериментальних робіт (з журналу); Селяни створили свою партію; Після революції разом з іншими митцями М. Жук засновує Українську академію мистецтв (з журналу); Започаткувати кооператив; Взявся я формувати партизанський загін (Ю. Яновський); Його (колгосп) заклали цієї весни в їхньому селі (П. Панч); Намічали (керівники) людей, з яких би можна збивати міцну організацію (Д. Бедзик). — Пор. засно́вувати.

УШКО́ДЖУВАТИ (завдавати шкоди тілу або його частинам, робити травму), ПОШКО́ДЖУВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ (перев. ударяючись об щось тверде або ударяючи чимсь твердим); ВІДДА́ВЛЮВАТИ (придавивши, порушувати цілісність тканини тіла); РОЗ'Я́ТРЮВАТИ (рану). — Док.: ушко́дити, пошко́дити, розби́ти, зби́ти, відби́ти, віддави́ти, роз'ятри́ти. Денис Іванович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (О. Гончар); Доро́го між дубів, самотності доро́го, Каміння на тобі таке тверде, Жорства твоя натруджені збиває ноги (М. Зеров); Перемішалися дівчата й парубки, руки, ноги, тулуби... когось настоптали, комусь розбили губу, оддавили палець (Г. Хоткевич).