збитий

Зби́тий. Стислий, компактний.

● В збитій формі — стисло. Становище і засади єї дуже добре знані читателям “Буковини ”, але треба доконечно тепер визнати їх в збитій формі прилюдно, щоб і ті, що не мали доси нагоди запізнати ся близше з “Буковиною”', [...] не були ні на хвильку щодо напряму єї в непевности (Б., 1895, 11, 1);

● В збитій масі - компактно, компактною групою. В північній части по ріку Серет мешкає в збитій масі 270. 000 Русинів, в полудневій части поза рікою Серетом 208. 000 Волохів, а в містах і в нечисленних кольоніях 133. 000 Німців і Жидів, дальше 23. 000 Поляків, а решту людности разом 12. 000 становлять Мадяри, старовірці Москалі, Вірмени і Слов'яни (Б., 1895, 19, 1);

● Збитою громадою - компактно, щільно. Інший характер має східна частина Волоки, урочище Маркова. Ця Маркова суто українське селище -расою, мовою, звичаями й ношею. Це супроти іиляхотського центра села — світ замкнений у собі. Ці “хлопи” живуть тісно збитою громадою під солом'якими стріхами, тоді як шляхта покриває свої домики драницею або ґонтами (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 153);

● Як збита лава - згуртовано, одностайно. Коли ми в будучім парляменті будемо поступати, як збита лава, тоді даремний всякий напад на нашу позицію і ми здобудемо собі на законодавство і на державну управу приналежний нам вплив (Б., 1907, 44, 2)

// порівн. пол. zbity tłum — щільний натовп; нім. dichte Bevölkerung — щільне населення, dicht — 1) щільний, 2) густий, 3) тісний, dichten — 1) ущільнювати (тканину), 2) ущільнювати, наглухо забивати, збивати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збитий — зби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збитий — див. каламутний Словник синонімів Вусика
  3. збитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до збити. || рідко.Зітканий. || збито, безос. присудк. сл. Міцно збитий — здоровий на вигляд, кремезний, дебелий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збитий — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
  5. збитий — ЗБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зби́ти. Краща доля була тим лицарям, з сідельця збитим,— по праву давньому була їм щира воля гукнути: «вбий мене»… і — бути вбитим (Л. Укр., І, 1951, 221); Запорожець схилився до збитого птаха (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах