збитий

збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Іваненко); Турки знали, що умовним сигналом до штурму в росіян має бути червона ракета. Але, щоб збити їх з пантелику, Суворов наказав пускати ракети щоночі (С. Добровольський). 2. Виклика́ти розгубленість, збентеження, подив у когось, спонука́ючи до зміни поведінки. Тут багато вмудрованих досвідом мовчальників, .. Дехто з них знає про Ірину те, що й він (Майдан), і це збиває їх з пантелику (Ю. Мушкетик); Мої господині так звикли до моєї появи в суботні вечори, що прихід у середу збив їх з пантелику (М. Ю. Тарновський); — Може, якимсь питанням збити її з пантелику, не дати першій заговорити... (М. Стельмах). зби́тий з пантели́ку. — Ну, добре, — мимрить збитий з пантелику Валя, — хай буде так (С. Васильченко). зби́то з пантели́ку. Матвій скоса позирнув на Дорину і по очах побачив, що її трохи збито з пантелику (І. Микитенко). 3. Морально псувати, підбурювати на негідні вчинки. — Мокрино! Йди додому. Твій батько буде сердитись на тебе й на мене, скаже, що я тебе зводжу з розуму, збиваю з пантелику (І. Нечуй-Левицький); — То непутяща людина: добра він тобі не принесе, а тільки зіб’є з пантелику (Панас Мирний).

мі́цно зби́тий. Здоровий на вигляд; дебелий, кремезний. Міцно збитий русявий солдат стояв і бив об землю м’ячем (Валер’ян Поліщук); Він (парубок) мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця: плечі широкі, важкі, шия жилава, сам кремезний, міцно збитий, весь як з чавуну (В. Винниченко). на́че зби́тий. — Хіба не сподівалася? — запитала Пріська, зазіхаючи на здорову, наче збиту дівку (Л. Яновська). мі́цно збудо́ваний. Зросту Матвій великого... Постать його потужна, міцно збудована, “яких сьогодні вже немає” (У. Самчук).