1. Українська літературна мова на Буковині

звинути

Звину́ти, звива́ти. Згорнути, припинити (роботу). Той князь був в послідних часах директором цирку. З своєю трупою гостив кілька літ тому в Варшаві, але що интерес йшов зле, Ґіка звинув буду і переніс ся на якийсь час до Станіславова. 1 тут цирк не дописував (Б., 1899, 36, 3)

// пол. zwinąć — 1) згорнути, скрутити, 2) згорнути, припинити (роботу).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинути — зви́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звинути — див. звивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звинути — СКРУ́ЧУВАТИ (згинати що-небудь трубкою, валиком тощо або в моток, клубок), ЗГОРТА́ТИ, ЗВИВА́ТИ, СКА́ЧУВАТИ (котячи); ЗМО́ТУВАТИ (в моток, клубок). — Док.: скрути́ти, згорну́ти, зви́ти, зви́нути, скача́ти, змота́ти. Словник синонімів української мови
  4. звинути — ЗВИ́НУТИ див. звива́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. звинути — Звину́ти, -ну́, -неш гл. = звити. Земля мов риза обветшав і небо як одежу звинеш. К. Псал. 232. Словник української мови Грінченка