звинути

СКРУ́ЧУВАТИ (згинати що-небудь трубкою, валиком тощо або в моток, клубок), ЗГОРТА́ТИ, ЗВИВА́ТИ, СКА́ЧУВАТИ (котячи); ЗМО́ТУВАТИ (в моток, клубок). — Док.: скрути́ти, згорну́ти, зви́ти, зви́нути, скача́ти, змота́ти. Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку (В. Гжицький); Попід тином біг з котушкою червоноармієць і змотував чорний дріт (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинути — зви́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звинути — Звину́ти, звива́ти. Згорнути, припинити (роботу). Той князь був в послідних часах директором цирку. З своєю трупою гостив кілька літ тому в Варшаві, але що интерес йшов зле, Ґіка звинув буду і переніс ся на якийсь час до Станіславова. Українська літературна мова на Буковині
  3. звинути — див. звивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звинути — ЗВИ́НУТИ див. звива́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. звинути — Звину́ти, -ну́, -неш гл. = звити. Земля мов риза обветшав і небо як одежу звинеш. К. Псал. 232. Словник української мови Грінченка