1. Українська літературна мова на Буковині

зворот

Зворо́т.

1. Поворот, зміна. Се велика річ потрафити звернути увагу і завзятість русинів замісць на всіляких “ворогів ”- на себе. Коли Русини прийдуть до пізнаня, що передовсім они самі — найбільші свої вороги через те, що не дбають о свою силу, тоді настане зворот долучшого (Б., 1895, 82, 1).

2. Повернення (чогось). Підписаний просить уклінно всіх тих Вп. Панів, котрі дотепер ще не заплатили за вислану їм книжку “Чоловік чести”, о надіслане якнайскорше належитости або о зворот в добрім стані книжки (Б., 1904, оголош.)

// пол. zwrot — 1) поворот, 2) перен. поворот, зміна, 3) повернення, відшкодування.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зворот — зворо́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зворот — (зміна напрямку) поворот, з. поворіт; (шляху) заворот, закрут, згин, г. скрут; (медалі) зворотний <�нелицьовий> бік; (мовний) конструкція, ідіома; Р. вороття; Г. повернення. Словник синонімів Караванського
  3. зворот — [зворот] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. зворот — -у, ч. 1》 Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. 2》 Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. 3》 перен. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови і т. ін. 4》 Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зворот — ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована). Словник синонімів української мови
  6. зворот — Зворо́т, -ро́ту; -ро́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зворот — ЗВОРО́Т, у,ч. 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (Коп., Вибр., 1948, 204). 2. Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. Словник української мови в 11 томах
  8. зворот — Зворо́т, -ту м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. Словник української мови Грінченка