1. Словник синонімів української мови

зворот

ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована). Дмитро Іванович (Яворницький) уважно слухав Залізняка, інколи всміхався, перепитував окремі слова та вислови (І. Шаповал); Десь я чула вираз, ніби сама природа.. без людей, то все одно, що рамка без картини (Леся Українка); Не тішили його ані здивовано-шанобливі погляди присутніх, ані панегіричні звороти Борецького (З. Тулуб); Комендант говорив фразами, які запали йому в голову ще з часів навчання в університеті (Ю. Бедзик); Я знаю одного попа, що склав собі афоризм: "гарна рифма — погибель для ідеї" (Леся Українка).

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (місце, де дорога, вулиця тощо повертає, відхиляється вбік), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ЗА́КРУТ, ВИ́ГИН, КОЛІ́НО, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ПОВОРО́ТКА розм., СКРУТ діал. "Ось сюди, — показувала, завмираючи пересохлим голосом, пригнувшись на передньому сидінні, .. — тут поворот у двір, ось цей будинок" (О. Забужко); І раптом я спиняюсь на звороті — З-під ніг тропа, мов птиця, рве свій лет (М. Бажан); Діти не обходили озера й великого річкового завороту: вони йшли навпростець (З. Тулуб); Поет сідав на лаві в саду. Вибрав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); Головна вулиця з-за вигину вибігає напрямець і спускається під берег (І. Чендей); Коридор несподівано прорізався коротким бічним коліном, там був ще один ліфт (П. Загребельний); Виверти доріг; Мерехтіло, як світляк перед Купайлом, зелене світло. З кожним обертом стежки воно неначе перебігало в оксамитній темряві (Дніпрова Чайка); Пан Микола.. не зауважив, як із-за поворотки з'явилась його дружина (Олена Пчілка); На скруті двох перехресних вулиць Шариївна, поправляючи берет, непомітно обернулась (Ірина Вільде).

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (рух по кривій), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ОБЕРТА́С розм., СКРУТ діал.; ВІРА́Ж (літака, автомобіля тощо). Степан Васильович, мов заєць, петляє з вулички у вуличку, робить несподівані повороти (М. Стельмах); Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (О. Копиленко); Тачанки вилетіли з обох боків, помчали скажено вперед і, зробивши кожна красивий заворот, застрочили відразу всі шістнадцять кулеметами (Ю. Яновський); І от якийсь легенький пантерячий скік (літака), виверт якийсь ледве помітний (Остап Вишня); Підкинуло (літак). Здригнулось. Зашкребло. Затнувся подих. Оберт. Шарудіння. В ілюмінатор щільно влип Павло (М. Бажан); Забрав (Михайлик) у неї ковзани, присвиснув і, хизуючись, помчав.. з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози й верби (М. Стельмах); Коли з'їздили в лісі з гори, вдарилося колесо на скруті до сухого пня, а віз перевернувся (Лесь Мартович); Від головного входу летіла до дирекції чорна "Волга", зробивши крутий віраж, скреготнула гальмами коло Карналя (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зворот — зворо́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зворот — Зворо́т. 1. Поворот, зміна. Се велика річ потрафити звернути увагу і завзятість русинів замісць на всіляких “ворогів ”- на себе. Коли Русини прийдуть до пізнаня, що передовсім они самі — найбільші свої вороги через те, що не дбають о свою силу... Українська літературна мова на Буковині
  3. зворот — (зміна напрямку) поворот, з. поворіт; (шляху) заворот, закрут, згин, г. скрут; (медалі) зворотний <�нелицьовий> бік; (мовний) конструкція, ідіома; Р. вороття; Г. повернення. Словник синонімів Караванського
  4. зворот — [зворот] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. зворот — -у, ч. 1》 Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. 2》 Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. 3》 перен. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови і т. ін. 4》 Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зворот — Зворо́т, -ро́ту; -ро́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зворот — ЗВОРО́Т, у,ч. 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (Коп., Вибр., 1948, 204). 2. Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. Словник української мови в 11 томах
  8. зворот — Зворо́т, -ту м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. Словник української мови Грінченка