зворот

Значення в інших словниках

1. зворот — зворо́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. зворот — Зворо́т. 1. Поворот, зміна. Се велика річ потрафити звернути увагу і завзятість русинів замісць на всіляких “ворогів ”- на себе. Коли Русини прийдуть до пізнаня, що передовсім они самі — найбільші свої вороги через те, що не дбають о свою силу... Українська літературна мова на Буковині
3. зворот — (зміна напрямку) поворот, з. поворіт; (шляху) заворот, закрут, згин, г. скрут; (медалі) зворотний <�нелицьовий> бік; (мовний) конструкція, ідіома; Р. вороття; Г. повернення. Словник синонімів Караванського
4. зворот — -у, ч. 1》 Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. 2》 Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. 3》 перен. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови і т. ін. 4》 Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зворот — ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована). Словник синонімів української мови
6. зворот — Зворо́т, -ро́ту; -ро́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зворот — ЗВОРО́Т, у,ч. 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (Коп., Вибр., 1948, 204). 2. Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. Словник української мови в 11 томах
8. зворот — Зворо́т, -ту м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. Словник української мови Грінченка