здати
Зда́ти.
1. Дати, представити.
● Здати справу — зробити звіт, відзвітувати. О сім має виділ краєвий здати справи, чи там поставити внесеня (Б., 1895, 5, 3); Перед кількома тижнями загостив до нас і наш посол Пігуляк, щоби здати справу з свого посольства. Нарід витав єго хлібом і солию, як свого приятеля (Б., 1907, 29, 1)
// пол. zdać sprawę (z czegoś) — зробити звіт, відзвітувати.
2. Збути, передати, передоручити, перекласти (про клопоти, відповідальність). -Біда? З бідами ти обертай ся до Білецкого. Я на него здав даіьший клопіт з сим вечерком (Галіп, 99)
// пол. zdać — передати, доручити, zdać na własne siły — передати, здати на власні сили.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здати — зда́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- здати — див. здавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здати — (здам, здаси) док. 1. кого; жрм. Зрадити, видати когось. Міністр глухо застогнав від спомину, як чекав кари Божої тоді, коли вдруге, вже свідомо повторив подвиг Павлика Морозова — "здав" батька офіційно... Словник жарґонної лексики української мови
- здати — здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Фразеологічний словник української мови
- здати — ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док. Словник синонімів української мови
- здати — ЗДА́ТИ див. здава́ти. Словник української мови в 11 томах
- здати — Здати, -ся см. здавати, -ся. Словник української мови Грінченка