зискати

Зиска́ти; ззискати.

1. (на чому?). Виграти, мати добрі наслідки (у чому?). Я гадаю, що моя справа дуже богато на тім зискала, бо сей наш радник консисториї піднімає ся боронити справи (Б., 1895, 7, 2); Небавом стояв богослов у міскім убраню. Правда, єго вигляд від тої переміни не зискав, бо вузкий одяг лишень спиняв єго рухи (Галіп, 38); При ужитю тої машини можна зискати на часі, роботі і грошах (Б., 1901, рекл.); На другий рік Ви будете мусили з нами в гори їхати, се Вам нічо не поможе, впрочім, Ви на тім не зискаєте нічого, як не будете і про себе дбати (Коб., Листи, 54, 355); Мило Шихта є найлучше! Жадне иньше мило не має в собі такої сили чищеня. Коли його уживаємо, зискаємо тоді на часі, праці і грошах! (Товариш, 1908, рекл.).

2. (комусь когось). Привернути когось на чийсь бік, здобувати чиюсь прихильність. Коли вже можна говорити у нас про особисті ціли в тім гіршім значіню, то ми найвиразнійше бачимо їх у нашої вередливої суспільности, до котрої всякий залицяє ся, хто хоче собі її зискати, і в тій ціли говорить їй компліменти, а мало хто, не завиваючи правди в бавовну, кине їй ту правду в очи. Гірка та правда, коле она [...] Нехай кождий такі докори бере передовсім до себе — а певно, буде меньше бесіди про особисті ціли (Б., 1895, 73, 2); Але як то трудно намовити людий до роботи, Ви не маєте понятя. З цілого “Союза” я лиш Галіпа ззискав собі, прочим хоч би я казав писати про любу їм радикальну партию, не напишуть, бо заліниві (Маковей, Листи, 547); Січ”, маючи талановитих аматорів, зачинає давати аматорські драматичні вистави, або сама, або у спілці з другими товариствами. Рік-річно, починаючи з 1904 роком, товариство продукуєть ся перед публикою в Чернівцях і на провінції і зискує заслужені похвали (Сімович, 1908, 529)

// пол. zyskać — 1) здобути, 2) виграти.